Над фотографіями Йозефа
Судека
back
main
Тільки дуже небагатьма
чеськими фотографами любителі хороших фотографій захоплюються так одностайно, як
Йозефом Судеком. Проте його популярність в Чехословакії та за її межами є всього
лише логічним результатом чесності та художньої відвертості його творчості.
Йозеф Судек завжди був самим собою, не підкоряючись змінам у творчому сприйнятті
фотографії. Він творив, керуючись тільки своїм безпомилковим відчуттям. В чеську
фотографію Йозеф Судек увійшов у двадцяті роки, тобто в період, коли під впливом
Драгоміра Ружічки молоде покоління почало відходити від "ушляхетнюючих
фотографій", в яких його попередники прагнули наблизитися до картин. Судек дуже
скоро став на сторону тих, хто боронив недоторканність негативу, одночасно він
розпочав користуватися для виготовлення знімків нормальним бромистосрібним
папером. Після цього повернення до "фотографічного вигляду" зображення його
творчість випробувала на собі вплив напряму "нової речовинності", що виявився
головним чином у підкресленій різкості зображення та великій кількості подробиць
структури поверхні.
У тридцяті та сорокові роки на певній частині творчості Судека відобразився його
зв'язок з тодішнім художнім авангардом, що виявився у пошуках фантастичних форм
різних звичних предметів, що було на межі з метафоричним зображенням дійсності.
Проте, результатом прагнення зробити релятивним первинне значення сюжету було
висунення на перший план поетичних елементів поруч всього повсякденного. Таким
чином Судек неодноразово довів той факт, що око художника на основі особистих
відчуттів автора може інтерпретувати оточуючий світ із дивним ліризмом і в тих
випадках, коли сюжети самі по собі не привернули б уваги нормального глядача.
Серія вибраних фотографій Судека містить знімки, зроблені після другої світової
війни. В ній представлені основні жанри творчості, типові для цього автора.
Загальним для всіх знімків є те, що, не дивлячись на абсолютно очевидне
підкреслення поетичних елементів та емоційної атмосфери, реальна дійсність у них
не втрачає своєї ідентичності.
Судек любив м'яке, дифузне освітлення, з яким він умів віртуозно працювати. На
фотографіях запітнілих вікон видна вся широта шкали його зрілої майстерності, що
дає можливість відчувати одночасно весь простір перед склом і за ним. Не меншу
майстерність прямо казкових ефектів освітлення ми можемо спостерігати на
фотографіях, що зроблені у садах, де фотограф однаково чутливо використовував як
тонку вуаль, утворену дрібними краплями розбризкуваної води, так і розсіяне
світло на листі дерев. Працюючи над знімками пейзажу, Судек обирав такі пори
року, коли світло м'яко закутує окремі групи предметів, з яких складаються
вибрані їм мотиви. Все це художник осягав відчуттям, а не розумом. Головним
критерієм його творчості було те, що в реальному світлі "бачив він свій
майбутній знімок", причому йшлося не тільки про гармонію форм, але і про
інтегральне враження, включаючи вплив погоди та освітлення.
Чутливість фотографічного сприйняття Судека ще гармонійно доповнювалася пошаною
до добротної роботи. Цікаво, що він користувався головним чином старими
фотоапаратами, розрахованими на великий формат, оскільки уперто віддавав
перевагу контактним копіям, а не збільшеним фотографіям. Це було пов'язане з
прагненням зафіксувати максимум подробиць, що характерне для знімків Судека вже
з раннього періоду його творчості. З тих же й подібним причинам він сильно
діафрагмує об'єктиви своїх фотоапаратів, прагнучи досягти дивної глибини та
гостроти, не дивлячись на те, що при цьому йому доводилося іноді (особливо коли
знімок робився в приміщенні) мати витримку десятки хвилин. Саме спокій та
терплячість, як при пошуках мотиву, так і при підготовці до його конкретного
оформлення, були типовими проявами мудрості Судека. Такий підхід до творчої
роботи, ймовірно, додавав його знімкам особливу, позачасову красу, що сильно
впливає на сучасного глядача, що живе в неймовірному поспіху.
У 1976 році, коли Йозеф Судек відсвяткував своє вісімдесятиріччя, його творчості
було надано досить багато уваги. До цього ювілею Моравська галерея в Брно і
художньо-промисловий музей у Празі підготували монографічні виставки; а наступна
ретроспективна колекція, складена з фотографій, що є власністю Міністерства
культури Чехословаччини, почала свій успішну закордонну ходу. На жаль, Йозеф
Судек недовго прожив після свого вісімдесятиріччя. Ще в кінці липня 1976 року
він підписував перше видання цієї публікації на зустрічі з читачами,
організованій видавництвом "Прессфото" у фірмовому магазині видавництва
"Чехословацький письменник" в Празі. На початку вересня він взяв участь в
семінарі, присвяченому творчості його друга фотографа Яроміра Функе, який
відбувся в Коліне-на-Лабе. По волі випадку ця остання зустріч з громадськістю
відбулася в місті, де Судек вперше побачив світло.
Смертю завершилася велика та емоційно багата творчість, яка є однією з
найбільших внесків у розвиток чехословацької фотографії двадцятого століття.
Винятковість цієї творчості витікає не тільки з її своєрідності, але й з тісного
зв'язку з національними традиціями та культурою бачення. Рідко хто з фотографів
був так органічно пов'язаний з духом рідної країни, як Йозеф Судек. І саме те,
що його творчість базувалася на фундаменті, безпосередньо пов'язаному із
середовищем, в якому він емоційно дозрівав та перетворився на великого
художника, зробило його ім'я відомим всьому світу. Сьогодні ми вже не можемо
собі уявити сучасну фотографію без імені Судека, що гідно приєдналося до імен
найславетніших авторів нашої епохи.
Петро Тауск
КОРОТКІ БІОГРАФІЧНІ
І БІБЛІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ
Йозеф Судек народився 17 березня 1896 року в місті Коліне. Одержав професію
палітурника. Під час першої світової війни був поранений уламком снаряда, а в
1917 р. йому ампутували руку, внаслідок чого йому довелося залишити ремесло
палітурника та стати професійним фотографом. В 1922 р. він поступив в Державну
школу графіки в клас проф. Карела Новака. Будучи самостійним фотографом із
власною студією, співробітничав з видавництвом "Дружетевні праце". В 1961 р.
Йозефу Судеку, як першому фотографу, було присуджене звання Заслуженого діяча
мистецтв, а в 1966 р. він був нагороджений "Орденом Праці". Найзначнішими
публікаціями Судека є монографічні видання фотографій, випущені Видавництвом
художньої літератури в Празі (1956 р.) зі вступною статтею проф. Любомира
Лингарта) і в 1964 р. видавництвом "Артія" в Празі.