Загальновідомо, що фотографія з перших десятиліть свого
існування відкривала та розвивала працями своїх талановитих пiонерiв власну естетику та поетику, не тiльки йшла шляхом перетворення на самостiйне
мистецтво, але й впливала на iншi сфери художньої
культури.
На початку сторiччя широкого розповсюдження набув,
так званий, фотоiмпресiонiзм, якому притаманне
використання м'якомалюючої оптики, яка розмиває
контури предметiв, перетворює об'єкти на туманнi розпливчастi тiла. Такою розпливчастiстю
кадри фотоiмпресiонiстiв перегукуються з iмпресiонiзмом малярства. В їхнiх
роботах предмети, здебiльшого ледве проступають, нiбито ще не викристалiзувавшись
iз нiжного й густого
серпанку, що заливає зображувану площину. До фотоiмпресiонiзму
повнiстю вiдносяться
слова Флоренського про iмпресiонiзм
мальовничий, що в ньому "цiлковито знесилила
оболонка" предметiв, внаслiдок
чого "речi розтягуються у просторi
немов серпанковi марева" i "речова їхня
начинка... розповсюджується по всiй площинi полотна".
В роботах українця Едуарда Странадка головний
процес - тонування готових вiдбиткiв у розчинi. Пiдбiр тону
безпомилково гармонує у нього iз фактурою в кадрi та емоцiйним станом. Странадко мрiйливий та лiричний. Що для нього реальнiсть?
Зупинити сонячне свiтло, спiймати
подих, плин часу... Фотокадри залитi свiтлом, ви бачите як все охоплено, промите та оживлене ослiплюючим сонячним "вiтром".
На знiмках - не "люди", не "пейзажi", на знiмках - повiтря, крiзь яке мерехтить та
тремтить реальнiсть; якийсь атмосферний порив,
котрим люди, будiвлi та краєвиди пiднятi в ейфорiю чи то сну, чи
то захоплення, чи то марення...
Наталiя Скарлаттi
to main до фотографій txt en stranadko@ukr.net
інтерв’ю
ЕДУАРД СТРАНАДКО
Україна. Київ.
|