НЕСТЕРПНА РАДІСТЬ БУТТЯ ЕДУАРД СТРАНАДКО |
|
Сучасна людина так звикла до фотографiї, що давно вже вважає її за приємну забаву, або (особливо, якщо це журналiст) необхiдним iнструментом в роботi. Пройшли, здається, тi часи, коли вважалося, що мистецтво насправдi життєво важливо, конструктивно й необхiдно, що за його допомогою можна щось змiнити у самiй течiї життя. Ми рухаємося по коліях, прокладених нашими попередниками. Вибратися з них значно сутужніше, ніж нам уявляється, тому що стіни їх вибудувані з виховання, звичок та автоматичних рефлексів. Iснує також судження, начебто мiрою прогресивностi у мистецтвi є лише нестримне новаторство. Сьогоднi воно будь-що повинно бути несхожим на себе вчорашнє; головне для нього на кожному кроцi ставати новiше нового. Мова сучасного мистецтва вкрай нескладна. Вона ще не вiдбулася i народжується на наших очах. Це дозволяє публицi приємно фантазувати на свiй рахунок: якщо це - шедевр, то щось подiбне можу зробити i я. Особливо це стосується комунiкативних видiв мистецтва, до яких безперечно вiдноситься i фотографiя. Свiдомо манiпулюючи штампами масової культури, полтавський художник Едуард Странадко активно втручається у життя суспiльства. Вважаючи, вслiд за Платоном, який "болiв душею про те, щоб впровадити мистецтво у життя", що головною функцiєю мистецтва є пiзнавальна, виховна та лiкувальна роль, художник у своїх роботах порiвнює обличчя сучасникiв з образами та стереотипами поведiнки не такого й далекого тоталiтарного минулого. Едуард Странадко поєднуює непоєднуване, мимохiдь руйнуює зображення, а потiм збирає його знов, як дитячого конструктора. Що це? Радянськi iнкунабули, плакати агiтпропу, чи просто старi фотографiї збiльшенi та помiщенi у рами? Зображення трансформується i вже не являє собою заготовки у первiсному сенсi, бо не залишається у тому ж виглядi. Такий "плакат" вже майже живопис. Вiн набуває метафоричної, символiчної сили, виходить за рамки чистої функцiональностi. Вiн належить водночас обом просторам - вiн не такий, яким повинно бути мистецтво i не такий, яким повинно бути життя. Наталiя СКАРЛАТТІ У проекті використані фотографії невідомих радянських авторів XX століття. А саме: un01.jpg, un02.jpg, un03.jpg, un04.jpg, un05.jpg, un06.jpg, un07.jpg, un08.jpg, un09.jpg, un11.jpg, un14.jpg, un15.jpg, un16.jpg, un19.jpg, un24.jpg та фотографії автора проекту. Якщо комусь відомі імена авторів та назви цих робіт - прошу повідомити на: stranadko@ukr.net
UNBEARABLE PLEASURE OF EXISTENCES
A modern man so got
used to the picture, that a long ago already counts it for pleasant fun,
or(especially, if it is a journalist) necessary tool in work. Natalia SCARLATTI There are the used pictures of unknown soviet authors of XX age in a project. Namely: un01.jpg, un02.jpg, un03.jpg, un04.jpg, un05.jpg, un06.jpg, un07.jpg, un08.jpg, un09.jpg, un11.jpg, un14.jpg, un15.jpg, un16.jpg, un19.jpg, un24.jpg, and pictures of author of project. If to somebody the known names of authors and names of these works - I ask to report on: stranadko@ukr.net
НЕВЫНОСИМАЯ РАДОСТЬ БЫТИЯ
Современный человек
так привык к фотографии, что давно уже считает ее за приятную забаву, или
(особенно, если это журналист) необходимым инструментом в работе. Наталия СКАРЛАТТИ В проекте использованы фотографии неизвестных советских авторов XX века: un01.jpg, un02.jpg, un03.jpg, un04.jpg, un05.jpg, un06.jpg, un07.jpg, un08.jpg, un09.jpg, un11.jpg, un14.jpg, un15.jpg, un16.jpg, un19.jpg, un24.jpg и фотографии автора проекта. Если кому-то известны имена авторов и названия этих работ - прошу сообщить на: stranadko@ukr.net |