ДОСВІД ЗБИРАННЯ КОНОПЕЛЬ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

При словi "коноплi" перше, що приходить в голову, це сплеск наркоманiї, солодкий запах конопляного димку у пiд'їздах мiських багатоповерхiвок, мiлiцейськi протоколи... Але iснують люди, збирачi конопель, якi займаються цiєю культурою цiлком професiйно i на законних засадах. Та що там люди, в Українi iснує навiть науково-дослiдний iнститут у славному мiстi Глуховi, який займається проблемами вирощування та технологiями обробки конопель. У далекi 80-тi роки в колгоспах полтавської, черкаської та сумської областей набуло розвитку використання найманих бригад на збираннi цiєї рослини. "Коноплi врятують Україну", - вважає патриарх цiєї справи полтавець Едуард Странадко. Про це i ще про багато чого iншого в iнтервью Наталiї Скарлаттi.

- У 80-тi роки широко використовувалися у колгоспах найманi бригади. Западенцi будували й збирали буряки, вiрмени прокладали шляхи, ви збирали коноплi, городяни, а особливо студенти, мiльйонами виїжджали на прополку, сінокосіння та картоплю, а що ж робили колгоспники?

- Цiкаве питання. Особливо у тому контексті, що наслiдком цiєї велетенської битви за врожай була гнила картопля за 14 копiйок у магазинах, кабачкова iкра у банках та консерва сумнiвної якостi. В той час взагалi роботи усiм вистачало. У нашому випадку колгоспники сіяли, скошували, надавали транспорт для вивезення конопель...

- Тодi не зрозумiло, чому вони самi не займалися коноплями? Це що "табу"?

- Справа в тому, що насправдi ця робота є важкою i чоловiчою. На один Т-150к поміщалося 3.200-3.400 тон, а за день, пiд час вивезення конопель на завод, навантаження на одну людину складало приблизно 5-6 тон. Жiночi польовi бригади були зайнятi на iнших дiлянках. До того ж уникали конопель як вогню. Чоловiки у колгоспах працювали переважно з технiкою. Молодь вчилася. Казали, що розширити посіви коноплi у 80-тi роки вимагало керiвництво. Прядиво з коноплi добре йшло за кордон. А продукцiя, яку виробляли з неї далеко не обмежувалася канатами та шпагатом. Подейкували, навiть, про вiйськове замовлення. Тобто, на короткий відтинок часу, коноплi стали стратегiчним товаром. Менi взагалi здається, що вiдродження цiєї культури може якщо не врятувати Україну, то допомогти їй зайняти свiй сегмент у свiтовому розподілу працi. Рослина ця невибаглива, не виснажує грунт, її можна сiяти роками на одному й тому ж мiсцi. Використовується вона майже цiлком, а те що залишається, спресованим є чудовим паливом для мiнiкотелен, яке до того ж згоряє без слiду.

- У чому полягає робота на конопляному полi?

- Технологiя досить проста. Спочатку коноплi косять купками. Деякий час цi купки лежать пiд сонцем i дощем. Треба лише розтягти їх спеціально зробленими гачками (гачок зроблений iз снопопiдбiрника у мене до цього часу висить вдома на почесному мiсцi) так, щоб сонця i дощу дiсталося кожнiй травинцi. Через деякий час, частина стовбура, яка повернута догори, перетвориться із зеленої на жовту, а потiм на сiру. Потiм треба перевернути коноплi ще раз. Це вимагає вiд виконавцiв не аби якої майстерностi. Такi перевернутi коноплi повиннi мати переважно жовтого вiдтiнку. Як бачите, нiякої мови не йде про те, щоб мочити коноплi у ставках, як ранiше. Потiм просто чекати коли i цей бiк стане сiрим. Технологiя вiд дослiдного iнституту, яка вимагає використання поливальної машини здається фантастичною. На мiй погляд, краще просто розмiщувати поле десь поруч iз водоймами або у низинi. Тодi ранковi й вечiрнi осiннi тумани самi зроблять своє дiло. Ця частина роботи є найприємнiшою. Щось таки у цьому є. Пiд час косiння та перевертання розтрушується ароматний пилок. Нiчого особливого, крiм гарного настрою вдень i яскравих, кольорових, мов баранiв чередою, снiв вночi. Бригада з десяти чоловiк може за кiлька днiв обробити бiльше ста гектарiв. Взагалi, як пiдказує мiй досвiд, великої кiлькостi людей не треба, склад у 7 - 12 чоловiк вважаю оптимальним. Одного разу довелося працювати на величезному полi у Багачанському районi, яке обробляли чотири найманi бригади.

- I ось ви в'язали перевеслом?..

- Доводилося й перевеслом, коли шпагата не вистачало. Але, насправдi, це лише романтичне уявлення про цю працю. Технологiя обробки снопiв на заводi вимагає подавати його на обробку розрiзаним. Тобто, стоїть перед машиною людина з серпом в руцi й рiже шпагати. Уявiть собi, якщо доведеться весь день розрiзати перевесла. Якось я рахував, що зробив 4 тисячи присідань на полi за робочий день. А взагалi, робота нормована, завжди можна пiдрахувати кiлькiсть використаного шпагату, який готується ввечерi (розрiзається i нав'язуються петельки). Iз шпагатом знов проблеми. Його, хоч натуральний, хоч синтетичний, з'їдають мишi. Якщо коноплi не вивозяться восенi, то залишаються у стiжках. А якщо не йдуть вiдразу на переробку, то складаються у величезнi, з 3 поверховий будинок, скирди. Це пожеженебезпечно. Одного разу ми майже мiсяць возили коноплi на Лютеньський завод. Пожежники страшенно "лютували" з приводу вогнегасникiв. Що справедливо. Цiкаво, що пожежа таки на заводi була. Стара пожежна машина об'їжджала територiю i, за офiцiйною версiєю, половина заводу згорiла вiд iскри з її ж вихлопної труби.

- Чи є ця рослина, яку ви збирали, наркотиком?

- Гадаю що нi. Це чисто промислова рослина. Науковий iнститут у Глуховi Сумської областi розробив особливий сорт, який бiльше пригодний для виробництва. Наприклад, рослина повинна бути не високою, не низькою, переважно без листя, якi знаходятся лише нагорi як метелки. Наскiльки менi вiдомо, наркотичнi коноплi виглядають зовсiм по iншому. Говорять, що це "чоловіча" рослина. Вона схожа на невеличке деревце...

- Вам довелося бачити її на полi?

- Так, iнколи траплявся збiй у посiвному матерiалi й виростали такi екземпляри. Деякi хлопцi, якi вбачали в цьому сенс життя коштували її.

- А ви?

- Я взагалi важко переношу будь який дим. Всi мої спроби закiнчувалися до того ж, бiллю у печiнцi. Та й навiщо! Якщо вас це справдi цiкавiть, чи треба користуватися коноплями, коли у селах тодi була сила силенна макових плантацiй. Майже на кожному подвiр'ї. Треба сказати, що тодi, у 80-х роках, до цього було зовсiм iнше ставлення. Як цiкавий епiзод - на полтавському базарi сидiли тiтки i досить вiльно торгували маком. При тому задля економiї часу лущили його прямо на торговому мiсцi. Коробочки кидали просто пiд ноги. Один "продвинутий" московський колега по бригадi набив цiлу спортивну сумку. Як я розумiю тiтки були у легкому шоцi. А я уявляю, що цей товариш розповiдав потiм у Москвi: "набрав "товару" безкоштовно... "лiкуватися". Це зараз, мак вважаеться серйозною отрутою, зникли й дикоростущi коноплi, майже скрiзь зник не лише дурман, але й гриби мухомори у лiсах. Ранiше у чеховському "Вишневому садi" можна було прочитати, наприклад, як пiдприємець Лопахiн говорить: "А весною я насiяв маку тисячу десятин. Тепер заробив сорок тисяч чистого..." Вчив, так би мовити, "нєсознанку", як грошi заробляти... Взагалi, менi здається, велика проблема полягає зовсiм не в тiй площинi, а в iнтересi виробникiв та торговцiв тютюном й горiлкою. Особливо ця проблема постає зараз, коли, як з'ясувалося, наш досить непоганий урожай пшеницi нiкому особливо не потрiбний. Вивезти його за кордон не дадуть свiтовi монополiсти, а самi ми його не з'їмо. А от якщо переробити на горiлку, вип'ємо запросто! Я вчора у звичайному продуктовому магазинi нарахував 240 сортiв мiцних напоїв, 40 сортiв пива та 60 сигарет...

- Щось вас i справдi занесло "не в ту площину". Чехова цiтуєте, горiлку пiдраховуєте... А як ви проводили свiй вiльний час? Я маю на увазi те, що не весь час ви працювали, були, гадаю, дощовi днi, непригожi для роботи у полi...

- Ця дiяльнiсть для мене не була просто тупим зароблянням грошей. Люди, якi збиралися у сезоннi бригади по збиранню конопель, теж не були звичайними заробiтчанами. Принаймнi менi не хотiлося б нi працювати, нi проводити свiй вiльний час з неприємними для мене особами, до того ж алкоголiками та наркоманами. Якщо згадати про заробiтки, то за 60 робочих днiв (три календарних мiсяцi) я заробив одного разу бiльше 4 тисяч радянських рублiв. Мiй дiдусь, доцент катедри рослинництва у Полтавському сiльгоспiнститутi приблизно таку сумму одержував за рiк. Як ми проводили вiльний час? Це було щось особливе. Для житла нам дiставалися справжнi українськi хати пiд солом'яною стрiхою. Тепер їх майже не зустрiнеш. Ця, на вигляд примитивна споруда, є досить теплою та екологичною будiвлею. Цi стрiхи, з яких тодi багато хто смiявся, служили добре не один десяток рокiв без замiни.

- Нажаль зараз i посмiятися немає над чим, хiба що з'їздити у Пирогiв...

- У нас було з собою повно лiтератури, яку привозили хлопцi з Москви та Петербургу. Кастанеда тодi входив у моду, книги з якогось неформального християнства, мiстична лiтература. Все це було вiддруковане на машинках i мало надзвичайно таємничий та приваблюючий вигляд. До речi, у сiльських бiблiотеках можна було надибати чогось цiкавого. Як не дивно, вся "крамола" друкувалася тодi майже вiдкрито у науково-популярних журналах та в журналах з мистецтва. Особисто я "пiдсiв" тодi на Сковороду. Серед нас був один киянин, який був вигнаний з другого курсу полтавського педiнституту лише за те, що влiтку подорожував пiшки селами i читав поселянам Григорiя Савича. До речi, виданого абсолютно легально пiд редакцiєю Тичини.

- КДБ було б просто у захватi, схопивши вас "на гарячому"...

- Так, зацiкавленiсть весь час вiдчувалася, та у нас хватало розуму не пропагувати своїх знань серед мiсцевого населення. Цiкаво було б подивитися у архiвах вiдомої всiм органiзацiї на "дiло" iз своєю антирадянською дiяльнiстю...

    txt en    txt ru    stranadko@ukr.net