У подиху кiнця двадцятого  сторiччя автор вбачає симптоми недуги, коли болiсно переглядаються старі цінності, а нові викликають сумнів або вiдразу, коли прожите життя виявляється майже марним й удаваним, а світле майбутнє знов вiдсувається у недосяжну далечiнь, саме iснування набуває характеру хиткого, недостовірного та проникнутого тривожним почуттям втрати. Художник дозволяє нам бачити оточуючий світ інакше - складніше та пронизливіше.